Російська окупація 1920-1941

«Эту власть мы несём на остриях своих штыков с далекого севера, и там, где ее устанавливаем, всемерно поддерживаем ее силой»
(Наказ №14 М. Муравйова про захоплення російськими більшовиками влади у Києві, 1918 р.)

ЧОМУ ОКУПАЦІЯ

В українському суспільстві досі панує накинута окупантами історична парадигма "громадянської" війни і "переможного поступу радянської влади" як процесу, зумовленого внутрішніми протиріччями українського суспільства. 

Ми переконані, що з часом прийде переосмислення, і об'єктивна оцінка тих подій дасть змогу називати речі своїми іменами: наслідком російсько-української війни 1918-1921 років була окупація більшої частини території України російськими військами.

Співробітництво певної частини українського населення з окупаційною адміністрацією (причини такого співробітництва - окрема розмова) не дають жодних підстав ні називати ту війну "громадянською", ні вважати її наслідки втіленням прагнень населення. Слідуючи такій логіці можна легко і німецько-радянську війну вважати "громадянською", адже близько мільйона громадян СССР (а це 20-25% чисельності РККА на момент початку війни) пішли на службу до підрозділів Вермахту, СС тощо.

ЧОМУ 1920-1941

Російську окупацію України ми розділили на два періоди: 1920-1941 і 1945-1991. Поділ, звісно, умовний і пояснється різним характером окупаційного режиму. Якщо перший період - тотальний терор проти мирного населення, військові злочини і геноцид, то другий - значно "лагідніший", аж до хрущовської "відлиги" і горбачовської "перестройки". Тому ми винесли другий період 1945-1991 рр. в окремий розділ "Імперія зла" - час коли московська імперія майже повністю пацифікувала окуповані країни )Україну, країни Балтії, Закавказзя, Середньої Азії, Молдову, Білорусь) і використовувала природні і людські ресурси цих країн для поширення свого впливу по всьому світові.

Російська історіографія називає 1920-1941 рр "мирним часом". Але давайте порівняємо: тільки в "мирні" 1937-38 рр. по селах Поділля кількість розстріляних мирних селян обчислюється десятками і сотнями . Водночас протягом нацистської окупації 1941-43 рр. у більшості з цих сіл не було розстріляно жодної людини. Особливо в районах, які увійшли до т. зв. "Трансністрії". Так само ні до Німеччини, ні до Румунії селян Подністров'я теж в рабство не вивозили. А кількість вивезених до російського рабства родин у "мирний" час теж обчислюється тисячами і десятками тисяч. І таких прикладів для порівняння досить багато.

Ми не прагнемо виправдати когось з окупантів. Наша мета - пояснити, що національність окупанта не має значення і що наслідок окупації один: знущання окупаційної адміністрації над населенням.

Кожна людська доля, кожен запис у цьому розділі "Книги памяті" є неспростовним доказом цього факту.