Удовиченко Олександр Іванович

Походив з селян Черкаської волості Лівенського повіту Орловської губернії. Батько служив офіцером російської армії, отримавши звання підполковника набув персональне дворянство.

Виховувався у дитячому притулку принца Ольденбургського (м. Санкт-Петербург).

1906.10.01 - вступив на військову службу юнкером Військово-топографічного училища (м. Санкт-Петербург)
1908.09.16 - закінчив Військово-топографічне училище, вийшов до корпусу Топографів російської армії
1908-1914 - на посаді виконавця робіт Київської топографічної зйомки
1914 - переведений до 129-го піхотного Бессарабського полку (м. Київ), у складі якого брав участь у бойових діях. Був поранений. 
1917 - закінчив один прискорений курс Військової академії Генерального штабу
1917 - старший ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії та старший ад'ютант штабу 3-го Кавказького корпусу
За бойові заслуги нагороджений Георгіївською зброєю. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан
1917 - делегат з'їзду воїнів-українців 3-ї армії в місті Несвіжі
1917 - делегат I і II Всеукраїнських військових з'їздів
1917 (серпень-вересень) - голова української ради 3-го Кавказького корпусу (м. Київ)
1917.12.16 - помічник начальника оперативного відділу Українського Генерального штабу
1918 (січень) - начальник штабу Гайдамацького Коша Слобідської України.
1918.03.12-1918.04.01 - командир 3-го Гайдамацького полку Армії УНР, згодом помічник начальника розвідчої частини оперативного відділу Генштабу Української Держави
1918.10.31 - голова відділу з формування Особливої армії при Головному управлінні Генштабу Української Держави
1918.12.26 - генерал-квартирмейстер Холмсько-Галицького фронту військ Директорії, згодом — Правобережного фронту Дієвої армії УНР
1919 (березень) - начальник штабу Гуцульського коша Дієвої армії УНР
1919.06.06 - начальник 16-го пішого загону Української Галицької армії (УГА), сформованого з наддніпрянських частин
1919.06.17 - 16-й піший загін перейменовано на 3-тю Окрему стрілецьку дивізію
1919 (жовтень) - захворів на тиф, захоплений білогвардійцями у полон, вивезений до Одеси
1920 (лютий) - з групою старшин дістався до Могилева-Подільського, де почав формувати т. зв. 5-ту Українську бригаду (згодом була з'єднана з 4-ю бригадою для створення 2-ї стрілецької дивізії Армії УНР
1920.05.29 - 2-га Стрілецька дивізія перейменована у 3-тю Залізну дивізію
1920-1923 - начальник  3-ї Залізної дивізії
1920 - у таборі інтернованих частин у м. Каліш (Польща)
1920.10.05 - генерал-хорунжий
1921 - член Вищої військової ради УНР.
1924 - переїздить до Франції працює робітником на копальнях
1927 - очолив Товариствово колишніх вояків Армії УНР
1953 - голова Європейської Федерації Українських Військових Організацій
1954-1961 - віце-президент уряду УНР в екзилі
 
Помер 19 квітня 1975 р. в м. Мантон під Парижем (Франція).

Світлини:
2. Олександр Удовиченко, 1920 р. (Третя Заліта дивізія — Нью-Йорк. — 1982. — Т.2)
3. Олександр Удовиченко, 1974 р. (Третя Заліта дивізія. — Нью-Йорк. — 1982. — Т.2)