Вовк Андрій Михайлович

1893 - закінчив земську народну чотирикласну школу
1899 - закінчив міське училище
1900 - зарахований до 174-го Роменського полку (м. Черкаси)
1903 - вступив до Чугуївського піхотного юнкерського училища
1906 - закінчив училище за 1-м розрядом із відзначенням військового міністра
1906 - зарахований до 129-го Бессарабського пішого полку (м. Київ)
1906.03.24 - отримав звання підпоручика, закінчив Костянтинівське військове училище у Києві
1914-1917 - учасник Першої світової, неодноразоао поранений
1917 (червень) - обраний делегатом на 2-й Всеукраїнський військовий з’їзд (м. Київ) від 8-ї армії
1917 (жовтень) - обраний до Ради 8-ї армії, яка підпорядковувалась Генеральному секретаріату Центральної Ради, приділений до генерал-квартирмейстера штабу 8-ї армії (м. Могилів)
1918 (березень) - керує демобілізацією 8-ї російської армії на “Українсько-Румунському” фронті та відповідає за “очищення армійського району від большевиків”
1918 (березень) - призначений командиром Могилів-Подільської повітової сотні
1918 (березень) - призначений комендантом Могилів-Подільського повіту
1918.08.14 - комендантська сотня на чолі з Андрієм Вовком підняла протигетьманське повстання в Могилівському повіті
1918.08.23 - повстання придушене, А. Вовка заарештовано і на 5 місяців поміщено до Могилівської повітової вязниці, звідки у грудні перевезено до Київа на гауптвахту (Косий капонір Печерської фортеці)
1918.12.14 - разом з Юрком Тютюнником та іншими політичними в’язнями організовують на гауптвахті повстання, захоплюють Печерську фортецю, Печерськ, Липки, Звіринець
1918.12.15 - начальник 3-ї пішої дивізії військ Директорії
1919.01.15-1919.05.02 - начальник 1-ї дивізії Окремого корпусу Залізнично-Технічних військ Дієвої армії УНР
1919.05.02 - приділений до Державної інспектури
1919.08.20 - вартовий отаман Київської групи Дієвої армії УНР
1919.09.28 - начальник 5-ї Селянської дивізії Дієвої армії УНР
1919.11.14 - начальник штабу Збірної Київської дивізії Дієвої армії УНР. На цій посаді брав участь у Першому Зимовому поході
1920.06.15 - помічник начальника 4-ї Київської дивізії Армії УНР
1920.07.25 - начальник тилу Дієвої армії УНР
1920.09.25 - проводить мобілізацію в Кам’янець-Подільському повіті
1920.10.05 - присвоєно військове звання генерала-хорунжого
1921.11.14-1922.05.13 - військовий міністр та командарм Армії УНР
1921.11.27-1924.05.28 - командир 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР
1923 - редактор журналу «Табор»
1925 - засновує Українське воєнно-історичне товариство ,яке стає спадкоємцем Воєнно-історичного відділу Головного управління генштабу Армії УНР
1925 - очолює редакційну колегію журналу "За Державність..."
1935 - очолив опозиційну до уряду групу генералів і старшин, внаслідок чого його виключений з середовища УНР та руками поляків ув’язнений до табору Береза-Картузька
1936 - нагороджений Хрестом Симона Петлюри
1941 - голова Українських громад у Німеччині, бере активну участь у діяльності Спілки українських вояків
1950 - разом з однодумцями засновує Українське воєнно-наукове товариство в Німеччині
1957-1961  військовий міністр уряду УНР на еміграції
1958.06.25 - підписав наказ про встановлення ювілейної відзнаки на честь 40-х роковин відродження українських збройних сил - Воєнного Хреста

Генерал-хорунжий Армії УНР Андрій Вовк помер 11 лютого 1969 року.

Нагороди
Хрест Симона Петлюри (1936)