Мосендз Леонід Маркович

"Я не поляк, хоч походжу з українсько-польсько-литовського роду, без краплі московської крові. Хтось від когось мусить походити, й я не соромлюся, що мої предки билися проти тевтонського ордену, проти москалів і багато їх упало у чесному бою, а не захищаючи Москву…"

(з листа Л. Мосендза до Р. Гармаша 18 червня 1948 р.)

1905 (жовтень) після смерті батька родина розділилася, мати з сестрою залишилися в Могилеві у баби, а Леонід перебрався до тітчиної родини до Ялтушкова, згодом до села Маньківці Межирівської волості Літинського повіту (нині село Барського р-ну), де Леонід Мосендз закінчив двокласне сільське училище, пізніше - до м-ка Яришів (нині с. Яришів Могилів-Подільського р-ну). де навчався у двокласному училищі.
1911-1916 - навчання у Вінницькій учительській семінарії, літні канікули 1912 і 1913 рр. Леонід проводить у Яришеві

"…Немає йому рівного в семінарії і за кількістю прочитаних книг – уважне та осмислене читання розширило його світогляд в різних галузях знань. При подальшій освіті з нього міг би вийти прекрасний працівник в сфері науки та культури…"

З семінарської характеристики Леоніда Мосендза

1916 - одразу після закінчення семінарії мобілізований до РІА. Воював на Румунському фронті
1917.07.27 - перебуваючи на службі у 52-у піхотному Віленському полку, поранений
1918 - наприкінці Першої світової війни (напередодні демобілізації) отримує найвищий ранг для некадрових офіцерів – штабс-капітана.
1918 - зголосився до лав Армії УНР.
1918-1920 (з перервами) - працює учителем у Гнівані Вінницького повіту. Учителює вдень, а ночами бере участь у діяльности повстанських загонів. Під час перебування у Гнівані перехворів на тиф
1920 (квітень) - знову зголосився до Армії УНР
1920 (грудень) - разом із армією УНР потрапив до Ченстохови у Польщі. Працює в українській читальні.
1921 - переїздить до Луцька, де працює в канцелярії адвоката Черевка.
1922 (квітень) - заарештований поляками за членство в "Просвіті", висланий до табору в Каліші. Перебування в таборі Каліша позначилось на здоровї, саме там через важкі умови утримання Леонід Мозендз захворів на сухоти. З табору тікає, переходить кордон з Чехословаччиною і дістається Подєбрад.
1923 - вступив на хіміко-технологічний відділ інженерного факультету Української Господарської Академії в Подєбрадах. Одночасно з цим влаштувався асистентом доцента Бориса Лисянського на кафедрі фізики.
1925 - Л.Мосендз стає провідним членом "Леґії Українських Націоналістів" (ЛУН) - організації, керівником якої став Микола Сціборський і яка згодом утворила Організацію Українських Націоналістів. Є всі підстави твердити, що Леонід Мосендз був членом ОУН. Також є підстави вважати, що Мосендз був особисто знайомий з провідниками ОУН Степаном Бандерою і Ярославом Стецьком.
1928 - захистив дипломний проект і одержав фах інженера-технолога. Друкується у німецьких наукових журналах
1931 - захистив докторську дисертацію (отримав звання доктора технічних наук).
1932-1934 - внаслідок загострення хвороби втрачає посаду, змушений лікуватися в санаторіях (Братіслава, Штернберк)
1937 - отримав посаду вчителя торговельної школи в Севлюші на Закарпатті.
1939 (березень) - після окупації Закарпаття угорськими військами змушений переїхати до Братіслави
1939-1945 - працює у державному словацькому винарному інституті
1945 (січень-лютий) - рятуючись від російської окупації, перевозить родину до Праги
1945 (квітень) - змушений залишити родину і з нансенівським паспортом для втікачів виїхати до Австрії (Зальцбурґ, Іннсбрук).

Помер від сухот 14 жовтня 1948 р. в м. Бльоне (Blonay), Швейцарія.

ТВОРИ
Мосендз Л. Штайн. Ідея й характер - Львів: Книгозбірня "Вісника", 1935. - 95 с.
Мосендз Л. Відплата. - Львів, 1939. - 125 с.
Мосендз Л. Вічний корабель: Лірична драма. - Прага: Колос, 1940. - 32 с.
Мосендз Л. Вічний корабель : (лір. драма) / Леонід Мосендз. - Прага : Колос, 1940. - 32, 1 с.
Мосендз Л. Зодіяк. - Прага: Колос, 1941. - 110 с.
Мосендз Л. Помста. - Прага: Колос, 1941. - 157 с.
Мосендз Л. Засів: Повість. - Прага: Колос, 1941. — 96 с.
Мосендз Л. Канітферштан. - Інсбрук, 1945. — 31 с.
Мосендз Л. Засів: Повість. - Малин: Накладом Українського Видавництва в Бельгії К.Мулькевича, 1946. - 101 с.
Мосендз Л. Пригоди котика Кікі: Віршовані казки.– Австрія, 1947.; Львів: Універсум, 1996.– 48 с.
Мосендз Л. Волинський рік: Поема. - Мюнхен: Українська трибуна, 1948.- 80 с.
Мосендз Л. Людина покірна. - Вінніпег: Вид. І. Тиктора, 1951. - 143 с.
Мосендз Л. Останній пророк. - Торонто, 1960. - 456 с.

УІНП ЗВЕРТАВСЯ ДО ПОСОЛЬСТВА В ШВЕЙЦАРІЇ ЩОДО МОГИЛИ МОСЕНДЗА. БЕЗРЕЗУЛЬТАТНО
- Більш ніж півроку тому ви говорили про загрозу похованню нашого видатного новеліста Леоніда Мосендза в Швейцарії. З ним також може повторитися ситуація, яка сталася з могилою Олександра Олеся?
- Мосендз похований на кладовищі у невеличкому містечку Бльоне. Ми знаємо, що його могила понищена, пам'ятник розбитий. Український інститут національної пам'яті з цього приводу неодноразово звертався до представників української організованої спільноти в Швейцарії, наразі зверталися до посольства в Швейцарській конфедерації, але поки що безрезультатно. Ми навіть не змогли відшукати людину, яка би просто видзвонила мерію, щоб з'ясувати статус могили - яка заборгованість, що з нею стало, чи розслідували акт наруги.
- Як давно це трапилось?
- Важко встановити. Я спілкувався з двома українцями, які більш-менш активні в українській громаді. Вони поінформували, що могилу Мосендза буцімто понищили або російські туристи, або націоналістичні російські організації в період Революції Гідності - російсько-української війни.
Точно встановити це непросто через те, що на кладовищі немає відеоспостереження. Але між місцевою нечисленною українською громадою і російською етнічною меншиною, що проживає у Швейцарії, були конфлікти, і ці конфлікти загострилися приблизно в той період, коли могила була понищена. Напевно ж  пов'язати це з росіянами і з війною важко.
- Чи на могильному камені вказано, що під ним похований саме український письменник?
- Дивимося в інтернеті... Це звичайна могилка на землі, засипана галькою, обрис могили гранітний, православний хрест гранітний - він був збитий, і українська громада вже просто поклала його горизонтально на могилу; а на могилі написано французькою: доктор Леонід Мосендз, помер у 1948 році, український письменник...
(З інтервю співробітника Українського інституту національної пам'яті Павла Подобєда, УКРІНФОРМ, 10.01.2017)

Могила Леоніда Мосендза у м. Бльоне, Швейцарія (фото Віталія Лісничого, https://warmemorial.ucoz.ua/)