Єрощук Олександр Пилипович

Народився 1 березня 1886 р у м. Грубешів, Люблінська губ. 

Навчався у гімназіях у Білій Церкві та Києві. Курсу не закінчив, бо під час революційних подій 1905-07 рр. долучився до анархістів.
1909 - заарештований.
1909-13 - заслання до Сибіру (Туруханський край, Якутська губ.)
1914 - завершив навч. у лісовій школі.
1915 (січень) - добровольцем зголосився до РІА; тоді ж закінчив Іркутське військове училище. На фронті служив у 22-му Туркестанському стрілецькому полку. Останнє звання в РІА – поручик.
1917 (липень) – в 1-му Українському курені смерті, що з Румунського фронту в жовтні 1917 прибув до Києва.
1918 (січень) - бере участь у придушенні повстання на з-ді "Арсенал". Далі – в складі “Кінно-літучого партизанського загону”.
1918 (березень) – в Окремому корпусі кордонної охорони. Бере участь у повстанні проти гетьмана П. Скоропадського.
1919 – у складі Української Галицької армії; командир Холмської добровольчої сотні в складі 1-го Угнівського куреня 9-го піхотного полку Рава-Руської доповнюючої округи.
1920 – командир Могилів-Подільського кордонного відділу, комендант штабу управління тилу Дієвої армії УНР, начальник штабу Окремого кордонного корпусу, командир Могилів-Подільської кордонної бригади.
1920 (листопад) - інтернований поляками. Останнє звання в Армії УНР – підполковник.

У міжвоєнний період проживав в Українській станиці в Каліші

Член Союзу українських військових інвалідів (ветеранів) бувшої Армії УНР.

Подальша доля невідома.