Корнилецький Анатолій

Народився 9 лютого 1898 р. в с. Серби Могилівського пов. Подільської губ. (нині с. Гонтівка Чернівецького р-ну Вінницької обл.) в родині сільського вчителя.

Закінчивши духовну школу (с. Привороття Ушицького пов., 1914), поступив до Подільської духовної семінарії, але через смерть батька залишився без засобів до життя. З огляду на близькість фронту семінарію евакуювали до Констянтинограда на Полтавщині (тепер м. Красноград Харківської обл.). Через брак коштів та необхідність опікуватися наймолодшою сестрою залишився вдома. Працював репетитором дітей поміщика. Коли ж у 1916 році семінарія повернулася до Кам’янця-Подільського, продовжив навчання.
Та вже 1917-го семінарію евакуювали до Лубен.

В “Описі життя” зазначав:
“Я доїхав до Києва, але його обложили большевики, і я повернувся додому.
Працював народнім учителем у Могилівському повіті на Подільщині.
В 1918 році до Кам’янця повернулася наша альма матер, і в 1919 році я перейшов до 4-ї кляси і літом того ж року охотником вступив до Української армії”.
Восени звільнився, щоб продовжувати освіту. Але через війну та дорожнечу повернувся додому.
“Заклав у Сербах “Просвіту”, драматичний аматорський гурток, читав селянам лекції з історії та географії України.
В липні 1920 року мав бути заарештований агентами ЧК, але, попереджений прихильниками, втік із села. Переховувався у свого колеги по семінарії Кульчицького, батько якого був священиком у с. Михайлівцях Могилівського повіту. В листопаді 1920 року емігрував до Польщі”.

Працював старшим робітником з ремонту телеграфних ліній. Заяву до Української Господарської Академії (У.Г.А.) в Подєбрадах написав у липні 1924 р. з м. Островець. Дістав відмову через відсутність документів про освіту.
Разом з Назаром і Теодорою Обідзінськими популяризував український танок у Польщі, творив театр.

Похований поруч з дружиною на православному кладовищі в м. Лодзь (Польща).