Герман Ілько Іванович

Народився 20 вересня 1895 р. в с. Шишківці, тепер Кіцманського р-ну Чернівецької обл.
1914 - Закінчив 2-у двомовну гімназію в Чернівцях.
Навчався на філософському факультеті Чернівецького університету.
Під час Першої світової війни вступив до старшинської школи в Граці, після завершення якої перебував в австрійській армії. Після розпаду Австро-Угорщини повернувся додому.
1918-1919 - Учасник українсько-польської війни.
1919 - Арештований за підпільну антирумунську діяльність і пропаганду. Втік із чернівецької в’язниці.
1920 - Приєднався до лав 3-ї Залізної дивізії Армії УНР. У її лавах брав участь у запеклих боях під Вапняркою та під час відвороту дивізії.
У Шаргороді потрапив у більшовицький полон. Утримувався у вінницькій тюрмі
5.05.1920 - Втік з вінницької тюрми до повстанців.
23.10.1920 - Командир прикордонного загону Могилів-Подільської бригади Армії УНР.
1920 - Начальник культурно-освітнього відділу Окремої кордонної бригади.
Згодом в складі Окремого корпусу кордонної охорон відступив за Збруч.
Інтернований у таборах міст Олександрова-Куявського, Ланцута і Стшалкова.
07.1924 - Зарахований кандидатом у студенти І категорії на економічно-кооперативний відділ, але через “брак вакансій” дістав відмову.
1926 - зарахований студентом на кооперативний підвідділ економічно-кооперативного відділу Української Господарської Академії (УГА) в Подебрадах, проте без надання стипендії та матеріальної допомоги.
18.05.1927 - звільнений за неприбуття до академії.
1927-1934 - вчитель німецької мови початкової школи ім. Лесі Українки та Української гімназії ім. Тараса Шевченка (Каліш). У посмертній згадці у “Літописі Червоної Калини” про нього сказано як про “прекрасного педагога, взірцевого вихователя, щирого товариша, який до кінця життя свого лишався вірним сином своєї землі”.
1934 - після ліквідації станичної гімназії залишився без роботи.

Помер 14 січня 1938 р. у Варшаві (Польща) “у великій нужді, голоді й холоді”.