Волохів Леонід

Завідувач літературного відділу часопису “Приазовський край”.
Член редакційного комітету православного журналу “Релігійно-Науковий Вісник” (т. Олександрів-Куявський).
Редактор часопису “Український сурмач” (т. Каліш, т. Щипйорно).
Слухач Академічних курсів при Генеральному штабі Армії УНР (23.12.1923).

Народився 31 грудня 1892 р. в с. Іванівка, Ямпільський пов., Подільська губ. (нині с. Івонівка Могилів-Подільського р-ну)

Закінчив 4-ту Одеську гімназію зі срібною медаллю (1903-1911 рр.).

У “Перебізі життя мого” Леонід Волохів зазначив:

“Того ж року вступив до війська (73 полку) однорічником. 1912 року здав іспит на прапорщика запасу. Потім мандрував, був за кордоном. Був дописувачем російських часописів “Одесский листок”, “Одесские Новости”, “Киевская мисль”. Студіював літературу, фільозофію і соціологію. В часописі “Приазовский край” керував літературним відділом.

Року 1916 закликаний до війська, перебував в його рядах до сьогодення. На інтернації віддався літературній праці. Був у ряді культурно-освітніх працівників. Редагував часопис “Український сурмач” протягом його існування. Був Секретарем 1-го З’їзду Української еміграції в Польщі як делегат Культ.-Освіт. Організації табору Шепіорно. 1 липня 1924 року. Табір Каліш”.

Навчався на технологічному підвідділі інженерного факультету Української Господарської академії (УГА) в Подєбрадах.

1926 року жертвував кошти на створення фонду на виховання дітей журналіста Олександра Хомича Саліковського, який помер 1925 року. Автор статті “Ще про суд над п’єсою “Закон”.

Співпрацював із журналом “Веселка”.

«Не порозуміємось!» - такий висновок статті "Без заголовку" Леоніда Волохіва - про стосунки українського і російського народів. Це питання саме по собі не розв'яжеться, пише автор, «його розрубає меч».