Повстанський отаманСотник загону Якова Гальчевського
(Псевда: Голюк, Заморока, Байда, Кирилюк, Малинівський)
До 17.09.1915 р. служив у Жмеринській поштово-телеграфній конторі. Учасник Першої світової війни.В 1918 був членом земської управи в Летичеві. Заарештований австрійцями за "більшовизм", 3 місяці перебував в ув'язненні у ЖмеринціВ 1919 - голова Летичівської повітової земельної управи. Деякий час при більшовиках працював волосним уповноваженим у своєму селі.В 1921 приєднався до повстанців, роззброївши разом з Хмарою (С. Харченком) та Сичем чотирьох червоноармійців.В 1922 - комендант 1-ї Подільської кінної бригади Подільської повстанської групи.Учасник взяття Бару і Летичева в серпні 1922 р.Діяв у Летичівському, Проскурівському, Могилівському та Кам'янецькому повітах Подільської губернії. Продовжував боротьбу до 1925 р.Після 1925 р. - на еміграції у Польщі.Працював у канцелярії адвоката Богдана Савчака в м. Щирець біля Львова, одночасно - інструктор позашкільної освіти. У серпні 1926 р. польською владою переселений до Лемківщини, де працював у господарстві пароха Івана Качмаря в с. Злоцьке. Очолював місцевий кооперативний рух.У листі до брата Олексія 22.12.1925 р. писав: "Що там большевики про мене не думають і як би вони не милили очі, а все ж таки мене вони до себе не привернуть і поки не буде Україна самостійною, то доти зватиму їх злодіями, христопродавцями і проситись у них не буду, хоча б прийшлось вмирати на чужині" (ДАВіО, ф.Р-6023, оп. 4, спр.27364, арк.4 зв.)Був одним із військових консультантів Т. Бульби-Боровця.
За неперевіреними даними, після 1945 року мешкав у Львові, де помер у 1963 році і похований на полі № 80 Личаківського цвинтаря.
