Вінницька область. Книга 2, стор. 735
Після втрати годувальника сім'ї Констанція [дружина] намагалася знайти роботу, щоб утримувати дітей і стареньку маму. Але дружині "ворога народу" скрізь відмовляли. Лише у 1940 р. їй вдалося влаштуватися на посаду санітарки інфекційного відділення в місцевій лікарні. Незважаючи на те, що родина ледь зводила кінці з кінцями, під час нацистської окупації вони надали сховок Семену та Цилі Перельман і їхнім дітям, Сарі й Олександру. Сара Перельман була однокласницею Олени, доньки Констанції, дівчатка товаришували з дитинства, і Завадські намагалися будь-що врятувати родину від знищення. Восени Семен Перельман помер від тифу. Коли ситуація в населеному пункті стала менш напруженою, Циля Яківна з молодшим сином Сашею перейшла жити до гетто, а Сара до кінця окупації переховувалася в будинку родини Завадських.Крім того, Констанція тимчасово надала прихисток у своїй оселі сім'ї Лірнерів, допомагала євреям, депортованим на Вінниччину з Північної Буковини та Бессарабії." (Світлана ДЕМЧЕНКО "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ФЕНОМЕНА ПРАВЕДНИКА НАРОДІВ СВІТУ (на основі фондової колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні)", Військово-історичний меридіан. Електронний науковий фаховий журнал. – Вип. 1 (23) / Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Ін-т історії України НАН України. – К., 2019, стор.76.
